Ралі на валютному ринку триває. У які міфи про долар і євро варто перестати вірити

ZN.UA Опитування читачів
Поділитися
Ралі на валютному ринку триває. У які міфи про долар і євро варто перестати вірити © depositphotos/Euripides

Долар трохи подешевшав в обмінниках — на пару копійок як при купівлі, так і при продажу. А от євро, навпаки, додало в ціні — купувати його стало дорожче на 5 копійок, а продавати — аж на 10. На готівковому ринку за долар просять 39,5–40 грн. Євро ж можна купити за 42,7 грн, а продати за 43,35 грн. А от міжбанк відкрився курсом 39,5 грн/долар, євро ж там торгується приблизно за 43 грн. У період валютних коливань і загострення загальної кризи дуже легко піддатися паніці, особливо в країні, де валютна стабільність — основний маркер благополуччя. Тож варто нагадати самим собі, що далеко не всі поширені твердження про курс правдиві.

НБУ визначає курс гривні

Одним із найпоширеніших міфів про національну валюту є переконаність, що центральний банк країни визначає її курс. Це рудимент, який сформувався ще в минулому столітті, в епоху фіксованих валютних курсів.

Однак ця епоха закінчилася з переходом світу від Бреттон-Вудської валютної системи до Ямайської валютної системи в 1970-х роках. Ця система передбачає повну демонетизацію золота, тобто відмову від золотого стандарту, і остаточний перехід до використання як світових грошей виключно національних валют і міжнародних розрахункових одиниць. Та навіть за попередньої системи вина за вихід курсу з установленого валютного коридору найчастіше лежала на помилковій економічній політиці уряду або зовнішніх економічних шоках, а не на діях центральних банків.

Сьогодні ж курси валют визначаються ринком — сукупністю різноманітних процесів в економіках і зовнішньоторговельних операціях. Тож покладання всієї відповідальності за курс національної валюти виключно на центральний банк найчастіше не відповідає дійсності, адже насправді така на 100% можлива лише у дуже специфічних ситуаціях. Приміром, коли відповідні дії регулятора на зовнішні шоки є трохи запізнілими, наприклад, він не запровадив вчасно обмежень на виведення валюти за кордон. Або ж регулятор не зміг накопичити достатньо резервів для задоволення ринкової пропозиції на валюту.

На щастя, до НБУ не можна висунути жодну із цих претензій — він виконав свою частину роботи, а на решту факторів навряд чи може впливати. Наразі Нацбанк може тільки згладжувати об'єктивний девальваційний процес. При цьому регулятор розуміє, що навіть достатні валютні резерви він має витрачати економно, адже передбачити строк завершення нинішньої кризи не може ніхто. Наявні у нього 42,4 млрд дол. зараз здаються величезною сумою, але якщо їх доведеться розтягнути на десяток років, вони стануть краплиною в морі. Тож звинувачувати НБУ в ослабленні гривні так само безглуздо, як лаяти Український гідрометцентр за те, що ви потрапили під дощ.

Державі вигідна сильна національна валюта

Ще один валютний міф пов'язаний із думкою, що сильна валюта вигідна державі. Основа цього уявлення, судячи з усього, пов'язана з періодами відносного благополуччя громадян, яке асоціюється із стабільним курсом національної валюти, та, відповідно, падінням рівня життя в часи, коли курс слабшає. Бо саме ці періоди зазвичай були кризовими, але зовсім не валютний курс ці кризи визначав, погодьтеся.

На практиці ж сильна валюта, тобто відносно стабільний її курс протягом багатьох років, є наслідком сильної економіки країни, а не навпаки. Сила економіки в цьому випадку передбачає не просто швидкість її зростання, а й її диверсифікацію, технологічність, продуктивність, широкі економічні зв’язки з іншими країнами тощо.

Що ширша товарна номенклатура експорту, що вона складніша, то стійкіші фінансові потоки іноземної валюти в країну. Стійкі потоки дорівнюють стійкій національній валюті.

На жаль, експорт України набагато простіший, ніж експорт ЄС, Китаю, Японії, Великої Британії та багатьох інших країн. Тому коли відбуваються зовнішні шоки, які скорочують українські експортні доходи, або виникає потреба у збільшенні імпорту, потік валюти в країну скорочується, попит на неї зростає і гривня дешевшає. Це компенсаційний механізм, який потрібен економіці для балансування, без якого пройти кризовий період плавно буде просто неможливо.

Тож насправді державі вигідна така валюта, яка відповідає силі національної економіки. Не міцніша, і не слабша. Якщо Україна хоче стабільну валюту на рівні євро, єни чи британського фунта, їй потрібна така ж розвинена економіка. Іншого шляху немає.

Долару кінець! Долар вічний!

Це одразу два міфи, які протилежні за думкою, але прекрасно доповнюють один одного. Обидва стосуються перспектив долара США як світової резервної валюти.

Думки про крах долара популярні у таборі антипатиків Сполучених Штатів, а впевненість у міцності долара — візитівка симпатиків США. Один табір щороку ховає американську валюту. Інший табір, навпаки, вважає «грінбек» вічним. Аргументи кожної зі сторін здебільшого не ґрунтуються на якихось об'єктивних економічних процесах. Дарма, бо обидві думки занадто екстремальні, щоб здаватися правдою.

Звісно, долар США не вічний, як і інші колись головні валюти світу (наприклад британський фунт до першої половини ХХ століття), рано чи пізно він обов'язково зробить крок назад, а головною резервною валютою світу стане євро, юань, а може, й індійська рупія. Все залежатиме від розвитку як американської, так і інших найбільших економік світу.

Проте цього не станеться ні 2024 року, ні 2025-го. Подібні трансформації тривають десятиліттями. Навіть якщо уявити, що США в 2024 році поступляться місцем головної економіки світу Китаю, що вкрай малоймовірно, то юань зійде на п'єдестал головної світової валюти не раніше як через 10–15 років. Саме стільки часу займе екстрена перебудова світової фінансової системи. Якщо ж вона буде більш плавною, то процес розтягнеться на чверть століття і більше. Тож зважати на ці перспективи, розмірковуючи над власними інвестиціями, варто лише тоді, якщо ваш горизонт планування — років п’ятдесят.

Якщо прийняти євро, рівень життя в Україні зросте

Останній валютний міф з'явився в Україні відносно недавно. Він пов'язаний з активізацією процесу вступу до Євросоюзу. Річ у тім, що з 27 країн ЄС лише сім зберегли свою національну валюту, інші ж запровадили євро.

Цей валютний розмін створює ілюзію зростання благополуччя. Однак на практиці країни, що зберегли власні національні валюти, є економічно більш успішними, ніж їхні «єврові» сусіди.

Зокрема, Італія і Греція досі не можуть впоратися з борговими проблемами через те, що не мають можливості здійснити девальвацію. Обидві країни використовують євро. У результаті їхні борги у євро і надалі зростають, а для виплат купонів потрібно дедалі більше коштів. Це стримує розвиток економіки. Для України, яка накопичила за час війни астрономічний держборг, потрапити в таку ж пастку стало б справжньою катастрофою.

Власна національна валюта — це потужний економічний інструмент, який дає можливість плавно керувати економікою та згладжувати кризові явища. Тож цей інструмент необхідно зберегти, інакше зростання рівня життя може виявитися набагато меншим за очікування.

***

Курсова стабільність на валютному ринку не є основним маркером економічної стабільності країни. Фіксований валютний курс може видаватися привабливим з погляду передбачуваності, але насправді він має низку недоліків і може створювати штучні диспропорції в економіці.

Тож нагадаю, що курсові коливання в межах 10% вважаються цілком нормальними та навіть корисними для економіки, оскільки дають їй змогу пристосовуватися до мінливих умов. Плаваючий курс забезпечує автоматичне коригування цін і заробітних плат, сприяє підтримці конкурентоспроможності експортного сектору та стримує інфляційний тиск. Водночас він потребує від учасників ринку більшої обачності та ретельного аналізу ризиків.

Зайва паніка на валютному ринку, навпаки, лише шкодить економічній стійкості, провокуючи необґрунтовані спекуляції та порушуючи баланс попиту й пропозиції. Це може призвести до надмірної волатильності курсу, що негативно позначається на бізнес-кліматі та ускладнює планування для всіх учасників. Тому важливо зберігати розсудливість та орієнтуватися не лише на курсові коливання, а й на фундаментальні макроекономічні показники, такі як темпи економічного зростання, рівень інфляції, стан платіжного балансу, достатність резервів тощо.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі